Економісти та представники влади давно знають, що чим менше в обороті готівки, тим вищі доходи держави і населення. Мала кількість паперових грошей в країні ускладнює вчинення економічних злочинів, а, отже, поступово призводить до зростання економіки.
З різних причин у світі простежується стійкий тренд на поступову відмову від готівкових розрахунків. У країнах з високорозвиненими економіками це пов’язано з розвитком науки і техніки. Деякі держави відмовляються вимушено, через відсутність доступу до готівки. Перехід на безготівкові розрахунки ініціюється і контролюється урядом. Яким чином зміниться світ, і Україна зокрема, при відмові від паперових грошей?
Досвід різних країн
Європейський розвиток економіки і науково-технічний прогрес дозволяє жителям цих країн сприймати перехід на безготівкові розрахунки як природне продовження розвитку держави. Далі за всіх просунулися в цьому напрямку Швеція, Данія, Фінляндія, Норвегія. Цілком ймовірно, в цих країнах готівкові кошти зникнуть в найближчому майбутньому. Так, в Швеції вже сьогодні частка паперових грошей в економіці становить не більше 3%.
Уряд цих держав не обмежувало користування готівкою. Але громадяни названих країн відчувають до своєї влади довіру і не бояться зберігати заощадження на банківських рахунках. Нововведення визнані зручними і ними із задоволенням користуються. Навіть у багатьох храмах для пожертвувань є пристрої для зчитування даних з банківських карт.
Не у всіх країнах все пройшло гладко, не обійшлося і без примусів. Наприклад, у Франції та Португалії уряд прийняв рішення, що сума готівкових розрахунків не повинна перевищувати 1 тис. EUR, а в Іспанії – 2,5 тис.
Перехід України на нову систему розрахунків
В Україні ще 14 років тому було прийнято рішення про відхід від паперових грошей. Ще в кінці 2004 р. великі магазини почали працювати з банківськими картами при оплаті покупок. Однак далеко не всі торговельні точки поспішали впроваджувати нововведення. Багато це зробили з примусу. На той момент законодавством не було передбачено покарання за подібні порушення, тому бізнес ігнорував пред’явлені вимоги. Підготовка до Євро-2012 збільшила у сфері послуг та торгівлі інтерес до безготівкових розрахунків. Приїзд іноземців з банківськими картами обіцяв збільшити дохід українських магазинів. Так бізнес обзавівся картковими терміналами.
У 2013 вийшла постанова НБУ, яка обмежувала використання готівки для фізичних осіб до 150 тис. грн., для підприємств – до 10 тис. грн. на день.
Безготівковий розрахунок і сприятливі умови для розвитку економіки
Як бачимо, відмова від готівки позитивно позначається на економіці та добробуті громадян.
Основні переваги:
- Зменшення частки тіньової економіки. Перехід на безготівковий розрахунок дозволяє податковій службі та банкам контролювати рух грошових коштів юридичних і фізичних осіб. Зменшуються можливості відмивання грошей, хабарництва, ухилення від сплати податків.
- Позитивні зміни в кримінальній обстановці. Безготівкові розрахунки ускладнюють діяльність наркобізнесу, торгівлі людьми, тероризму через те, що зникає можливість для анонімних платежів.
- Зникає дефіцит державного бюджету. Вихід економіки з тіні дозволяє більш інтенсивно наповнювати державну скарбницю. Що, в свою чергу, призводить до підвищення добробуту громадян.
- Стабілізація банківської системи. Зниження ризику неповернення коштів збільшує доступність і здешевлює кредитування як для підприємств, так і для населення.
- Розширення можливостей для інвестицій. Держава без корупції, стабільна економіка, надійна банківська система та сумлінні платники податків роблять країну привабливою для зовнішніх і внутрішніх інвесторів.
- Зниження витрат на випуск, оновлення, зберігання паперових грошей.
Чому українці неохоче переходять на безготівкові платежі?
Як бізнес, так і населення країни, насилу переходять на нову систему розрахунків. Чому ж при впровадженні досвіду розвинених країн виникають складнощі?
Для цього є серйозні причини:
- Історична недовіра українців до влади. Схеми тіньової економіки закладалися людьми при владі десятиліттями. Незважаючи на поліпшення ситуації останніми роками, українці вже навчені гірким досвідом і їм звичніше тримати гроші в готівковому вигляді.
- Відсутність прозорості в системі оподаткування. Податкова система поки що перебуває в стадії реформування і присутня величезна кількість юридичних колізій. Наприклад, більшість приватних підприємців самі розраховують суми податків до бюджету і соціальних фондів. При цьому помилки часто допускаються не зі злого наміру, а в результаті відсутності єдиних правил. В результаті страждають всі: держава невчасно отримує потрібні кошти в повному обсязі, підприємця карають штрафами.
- Особливості менталітету. Ми не звикли до постійного контролю податкової та банків і боїмося його. Банки не роблять знижки на погане знання населенням законів, і за їх найменшого, навіть ненавмисного порушення, миттєво обмежують доступ до карти.
- Відсутність інтернету та каналів віддаленого обслуговування. Далеко не всі українці мають ПК і підключення до інтернету. Це позбавляє їх можливості контролювати власні рахунки.
- Технічні обмеження. Незважаючи на пропаганду карткових розрахунків, у багатьох магазинах неможна розплатитися за допомогою банківської карти. Влада змушуэ торговий бізнес купувати термінали, але поки справа просувається не дуже успішно.
- Низька фінансова грамотність більшості населення викликає у громадян недовіру до нової системи.
- Недостатні технічні знання. Велика кількість людей, особливо старшого віку, не вміють поводитись з електронними платіжними засобами навіть на базовому рівні.
Висновки
Але незважаючи ні на що, кількість безготівкових операцій в Україні з кожним роком збільшується. НБУ розраховує довести їх обсяг до 30% вже до 2020 р. Позбутися готівки Україні вдасться не скоро, адже це пов’язано з серйозним викликом тіньовій економіці. Її частка настільки велика, що на боротьбу з нею можуть піти роки.
Можливо, зі шляху переходу на нову систему розрахунків вдасться усунути хоча б об’єктивні перепони. І тоді країна стане зручною для проживання пересічних громадян, розвитку бізнесу та залучення інвесторів. Також необхідно боротись і з суб’єктивними факторами, пов’язаними з ментальністю, юридичною та фінансовою безграмотністю. Непогано було б у всіх навчальних закладах ввести курс практичної економіки.
